МІФ 3: З 2014 РОКУ БІЙЦІ БРИГАДИ АЗОВ ПЕРЕСЛІДУЮТЬ РОСІЙСЬКОМОВНИХ ЦИВІЛЬНИХ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ ДОНЕЦЬКОЇ ТА ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ

Україна є постколоніальною територією, яка протягом століть була примусово включена до складу Російської імперії. Для уніфікації населення влада Російської імперії знищувала культурне надбання країн, які вони окупували, забороняла національні мови і нав'язувала російську мову всім, хто мешкав у межах їхніх територій.

Радянський Союз, який прийшов на зміну Російській імперії, продовжив цю політику пригноблення народів та їхніх ідентичностей для утвердження власного тиранічного правління. СРСР знищував національні еліти, цензурував культуру та освіту і створював зручні саме для себе наративи. Через це велика кількість людей в Україні говорить російською мовою, що активно використовується кремлівською пропагандою.

Військове вторгнення у 2014 році, так само як повномасштабна агресія у 2022 році, були виправдані «захистом прав російськомовного населення України». Цей міф співіснує з наративом російської пропаганди, що західна частина України має конфлікт зі східною частиною.

Відомий американський історик, професор Єльського університету Тімоті Снайдер, який спеціалізується на історії Східної Європи, зокрема України та Росії, зауважив:

«Азов» — це остаточний доказ штучного характеру конфлікту на Сході України, ініційованого російськими спецслужбами у 2014 році. Бійці «Азову» походять з усіх частин України. Командир бригади Денис «Редіс» Прокопенко народився у Києві, начальник штабу Богдан «Тавр» Кротевич —  кримчанин, а заступник командира бригади Святослав «Калина» Паламар — львів’янин. Багато азовців народилися в східних регіонах України: у Маріуполі, Донецьку та Харкові. Для багатьох бійців «Азову» російська є рідною мовою, але це анітрохи не суперечить їхньому патріотизму, любові до України та відчуттю власної ідентичності. У 2014 році саме ці люди стали костяком для створення «Азову», коли російська армія окупувала їхні рідні міста.